Світ кольоровий нищиться щоденно,
Куди не глянеш, всюди – черепки.
Звід неба потемнів уже бентежно,
Не в квітах, а в уламках береги.
В полоні дум не тільки серце! Пам’ять
У брані меланхолії й нудьги.
Невже всі барви нелюди роздавлять,
Себе людьми при цьому вдаючи?
На дні душі лежать осколки щастя,
Нізащо не зібрати їх без див!
О Господи, хоч ти, будь ласка, зглянься,
Поки диявол землю не спалив!
Не дай нечистій силі світ згубити!
Дай силу пережити жах війни,
Яскраві барви в душах відновити!
О, Боже! Скільки часу у нудьги*?!
*Нудьга – стан, що характеризується неспокоєм, тривогою в поєднанні з сумом, апатією; туга, журба.
Скiльки часу у нудьги
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125012508351
Свидетельство о публикации №125012508351
Рецензии