Н. Зеров. Листригоны

Николай Зеров.
(1890-1937).
*
Листригоны.
(с украинского).

О, царь, здесь край неутолимых листригонов,
И лишь рабов согбенных, что овчарни стерегут.
О, как привёл тебя сюда проклятый путь,
В селенья эти, в кандалы полона?

Ты молвишь: «Полифем!… Наследник Посейдонов,
Он знал огонь, но эти-с кровью мясо рвут,
И каждый неумерен здесь и лют,
Гостеприимства здесь не ведают законов.

Но не беги, укройся здесь. Войди в стволы пещер.
Я в полночь снаряжу гребцов галер,-
К смиренной гавани, к народам хлебородным.

А сам останусь тут, в недоле и беде,
И только мыслью устремлюсь к долАм свободным,
Я только чайкою… с тобою… по воде!»
*

"Тут, царю, дикий край неситих лестригонів
Та струджених рабів, що вівці стережуть.
Як привела тебе твоя заклята путь
В ці селища смутні недолі та прокльонів?

Ти кажеш: "Поліфем!.." Нащадок Посейдонів,
Він знав вогонь, а ці — сире і свіже рвуть,
Не має впину їх непогамовна лють,
Не відають святих гостинності законів.

Не йди, зостанься тут. Є схови серед скель.
Вночі я справлю твій стовеслий корабель
У тиху сторону народів хлібоїдних.

А сам лишуся тут у горі та біді,
Я тільки думкою до скель полину рідних,
Я тільки чайкою… з тобою… по воді!"
*
1926