Розкута й нiжна пер. Риммы Батищевой

     А в мене - ще невимиті шибки,
     Й за ними - грають сутінки січневі...
     Так боляче, так різко залюбки -
     Про все оповідаю Господеві.

     Про мрії, що вирують, мов вогонь,
     І про любов нестишену, надсадну,
     Що так втомилася від злих погонь
     І жду, що квітень дасть відмички саду...

     І потече тепло в усі боки,
     І вітер радості дмухне на вії...
     А поки - все нестямно навпаки,
     Від дум гірких лише ніяковію...

     І тільки розпач за моїм плечем -
     Хоча б мені поринуть в сни дитини,
     Куди з Тобою, врешті, утечем,
     Від спогадів сумних - в прекрасні днини,

     Де бджоли мудрі скрапують меди,
     І я - така тонка, розкута й ніжна,
     Течуть річки свяченої води -
     І десь далеко ця зима бессніжна...

     Оговтались енергії пекучі -
     І знову я співуча й балакуча!

                Перевод - Риммы Батищевой
А окна я не вымыла пока,
Играет сумрак января за ними…
С готовностью и болью у виска
Себя вверяю Господу поныне.

Про грёзы, что бушуют, как огонь,
Про вечную любовь, что так надсадна,
А так устала я от злых погонь!
Жду, что апрель откроет двери сада…

И потечёт во все края тепло,
И лёгкий ветер дунет на ресницы…
Ну а пока несносно тяжело!
От тяжких дум мне как освободиться?!

И за плечом отчаянье, печаль.
Хотя бы погрузиться в сны из детства,
Куда с Тобою унесёмся вдаль
От грустных дум в сердечность, чтоб согреться…

Где пчёлы производят сладкий мёд,
Где, тонкая, я распахнулась нежно…
И где текут ручьи священных вод…
А где-то там ещё зима бесснежна…

Энергия вернётся непременно –
И я пою, рифмую вдохновенно!