Важливо

Небо моє,
Це неважливо: хто ми,
Риси обличчя чи передзвін імен,
Про те важливіша риса блакитна гор
На наших ребрах
І в наших очах вогонь
Ласкавого сонця заходу, що ховає
Серце твоє миттю теплою наче сон.

Важливо, щоб зірки над головой сяяли,
Такі високі, щоб кликати тебе в космос,
І веселковими іскрами відображення
Граючи в темряві хвиль морських,
І обіцяя чарівну казку
В таємних кристалів глибинах.

Це важливіше, ніж відстань й час,
І всякої темряви яскравіше,
Адже я бачу зорі в твоїх очах,
І навіть коли
В грудях буває холод і порожнеча,
Вони гинуть у моря ніжності –
Торкнись його піни долонями і зігрійся,

Й світ стане чарівним, зірково-світлим,
Й тобі підкоряться хвилі та гір хребти.
В цю мить про найпрекрасніше, важливіше
Ми зможемо нарешті не говорити.

А зараз...
Всесвіт – атоми в нашій крові
Нескінченністю таємниць.
Ми не загубимося – в серці ховаєш компас
І знаєш розгадку кожной зірки і міфу,

А я тонути хочу в твоїх долонях.
Небо моє, як тебе я зміг зустріти?