Твое дихання

Прокидатися серед ночі і слухати твоє дихання, пригортатися ближче, тепліше би та міцніше обійми твої – в них кохання, якого немає в світі, я відчуваю теплом на шкірі, сяйвом в моїй душі.

І дивитися би, і слухати твоє серце, що говорить гучніше всіх моїх гарних слів. Ти сильніший за мене, і очі твої темніше, але як вони сяють серед сонячних променів.

В долонях твоїх бути слабкою і тендітною, забувати про силу, що в крові моїй тече, адже разом ми пройдемо будь які іспити і вирішимо кожну із проблем.

Адже твої поцілунки рани мої залікують, адже я вдома, зникають і страх, і біль...
Але й тому мене так лякає відстань, що буде тягнутися кілометрами довгих годин.

Тому пригортаюся ближче, ніжніше торкаючись шкіри твоїй, хоча дотики не накопичити,
Й тому прокидаюся вночі, слухаю, як ти дихаєш, тому так дивлюся уважно в очі твої.

Спинити би час чи перекроїти відстані напрямками залізничної колії, але розлуку зараз не віддалити нам, і щасливи хвилини печаль випромінюють.

І щасливи хвилини, і сльози твоєї ніжності зі смаком океану, як сині очі твої. Вночі в моїх долонях і ти тендітний, в моїх долонях серце твоє тремтить.

Так пригортайся до мене – я вкрою крилами від холоду, темряви, болю в очах твоїх, поки я поруч, тобі не потрібна сила, і сльози і зорі на смак єдині.