Образлива студінь ліжка-
Мені чергова підніжка...
Пустоти, пустоти, пустоти -
Позаду, і поруч, й навпроти...
Знов дощик розгорне сувої -
Поділить всю днину надвоє:
На тьмяність невдалої фрази
І вірша хмільної оази.
Опущу змарнілі долоні -
Такі вони ніжні й безвольні-
В цю зиму важку аж надривну,
Шукатиму стежечку рівну...
Тут болі без крику чи втома...-
Але я, мій Господи, вдома.
До Тебе ж, чи пізно, чи рано,
А міцно зачинена брама...
Щось хочу второпать - до тями
Між мною та січня дощами...
І літери. Їм проростати,
Сумними щоб віршами стати...
Сумний вiрш
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2025
Свидетельство о публикации №125012401789
Свидетельство о публикации №125012401789
Рецензии
Так, Вадюше! Але для когось - камінців кілька за спиною, а для інших - тони на плечах! А ще іншим - повний розпач, депресія, жахливі дні та ночі в сиренах!!! З Любов'ю - Маргарита
Подружка-поетка - виклала сьогодні крик на фейсбуці про допомогу племінниці, що зосталася без квартири після нальоту...
Маргарита Метелецкая 25.01.2025 08:00 Заявить о нарушении
Подружка-поетка - виклала сьогодні крик на фейсбуці про допомогу племінниці, що зосталася без квартири після нальоту...
Маргарита Метелецкая 25.01.2025 08:00 Заявить о нарушении