Я бачу тебе у натовпі,
і не впізнаю.
Я тримаю твої слова в руках,
і не відчуваю ваги.
Ти – мов слід на піску:
крок вперед – і його більше немає,
крок назад – і він стає минулим.
Ти – мов тінь від ліхтаря:
то довга, то коротка,
то зникає зовсім.
Я думала, ти близько,
але ти – десь поза часом,
між «було» і «могло бути».
І в цьому вся правда.
А може й ні.
А може й нi...
© Copyright: Александра Хорошилова 2, 2025
Свидетельство о публикации №125012304783
Свидетельство о публикации №125012304783
Рецензии
