Знову дощить поміж січневих днів,
Тремтливо так, стурбовано і дзвінко
Краплини барабанять. Без снігів
Знову зима. Й життя – нова сторінка.
Серед дощу іду я навпростець,
Червона парасолька гріє душу.
Мені назустріч – легкий вітерець,
Немов весна. Немов повірить мушу
У те, що вже не будуть холоди,
Що вже розквітнуть скоро матіоли,
Що дощ – на щастя – крапельки води,
І снігу вже не буде тут ніколи.
Я збережу усмішку на устах,
Торкнусь зими червоним сяйвом мрії.
Хоча й без снігу ця зима, мов птах
Вона вже огорта мої надії.
Ще трішки – і полине в небуття.
А день уже росте, росте невпинно.
Весна вже скоро. І нове життя…
Весну нову зустріну я гостинно.
Дощить...
© Copyright: Елена Гешко, 2025
Свидетельство о публикации №125012303025
Свидетельство о публикации №125012303025
Рецензии
