Мої думки! О, скільки їх!
Ні краю, ні кінця!
На жаль, так мало в них утіх:
Душа болить щодня.
А як багато їх живе
В долині сновидінь,
Щоночі цей потік пливе
Рікою потрясінь…
Пливуть частенько там слова
І просяться у вірш,
А вранці щезнуть, як роса,
Гірку почувши вість.
Не обрізаю крила їм,
Нехай летять собі.
Напевно, тут – в краю чужім
Їм сумно, як мені…
Можливо, вранці хоч засну
У павутинні мрій.
Побачу радісну весну,
А не жахливий бій…
Думки
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125012200087
Свидетельство о публикации №125012200087
Рецензии