Скажеш тихенько: “Весна” –
Втіху відчує душа.
Зразу в уяві – верба,
Пісня пташина з гнізда.
Мариться хмарка легка,
Квітка духмяна в лугах,
Вкрите бруньками гілля,
Запах п’янкий у лісах.
Юність згадаєш і знов
Серце зігріє любов,
Вітер навіє з дібров
Затишок теплих розмов.
Згадка про юнь, як вино,
Ніби весняне тепло,
Кадри пливуть, як в кіно…
Як же було це давно!..
Тихо струмочок дзюрчить,
Річка задумливо снить,
Місячна стежка блищить,
Може, то доля зорить?..
Небо холодне мовчить,
Вічність десь там майорить.
О, як же серце щемить!
Наше життя – тільки мить!..
Життя мить
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125012200031
Свидетельство о публикации №125012200031
Рецензии