Буває так, що серце гірко плаче!
Не дивлячись на вік, я, мов дитя,
Сумую і чекаю нетерпляче,
Коли все змінять у житті дива.
Здається, світло згасло, світ – у вирі
Ненависті, безчестя і брехні.
Думки стискають мозок, наче гирі,
А я про щастя марю уві сні.
У грудях – пусто! Холодно, самотньо!
Мета і мрії тонуть в міражі!
Так хочеться почути добре слово,
Та навкруги – обличчя лиш чужі.
Тривога в душу зиркає морозцем,
Загострює фантазії нічні…
А я весну чекаю з теплим сонцем…
Можливо, млу розсіють промінці?..
Весну чекаю
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125012200103
Свидетельство о публикации №125012200103
Рецензии