Майбуття тебе не чекає,
Ти не знайдеш його навіть в собі.
Те, що втратив, тебе не лякає,
Але ця пустота - прірва твоєї душі.
Вся надія — це тільки крапка,
І на ній усе обірветься.
Ти стоїш, і вже не питаєш, раптом,
Бо відповіді більше не існує в серці.
Залишився лише порох у ранах,
І світила вже не бачиш — сліпий.
Ти біжиш, але серце — як камінь,
І немає за що триматися, тільки за біль.
Все мине, і не стане важливим,
Обернеться як завжди у пил,
В тебе вже не буде навіть мрії,
Бо життя — це не промінь, це тінь,
Але цей крик — твоє єдине слово,
І воно — це все, що залишилось тут.
Вже нічого не знайдеш у собі знову,
Тільки вічний у прірву маршрут.
Автор: Сергій Довгополий
Прiрва
© Copyright: Хатерфорд, 2025
Свидетельство о публикации №125012100561
Свидетельство о публикации №125012100561
Рецензии