1990 год, ПРАГА
Тебе по праву називають золотою,
В тобі архітектурні стилі всі.
Мости висять над Влатвою-рікою,
Повсюди замки у своїй красі.
Церкви й монастирі стоять стіною,
Палаців і костьолів не злічить.
А вулиці завжди кишать юрбою,
Життя вирує в Празі кожну мить.
А з вишини покрівлі з черепиці
Так червоніють, як ті маки у полях.
Твій вигляд, Прага, часто мені сниться,
Ти назавжди тепер в моїх очах.
Немовби по століттях, йдеш по Празі,
Побачиш зодчих велич і розмах.
Їх геніальності дивуєшся відразу,
Бо творчість залишилася в віках.
Кінчилась ніч, прокинулася Прага,
Ранкова встала над будинками зоря.
О, місто-чудо! По тобі у мене спрага,
Лечу до тебе я крізь гори і моря.
1990 год, Прага
© Copyright: Наталья Номировская, 2025
Свидетельство о публикации №125012102894
Свидетельство о публикации №125012102894
Рецензии
