Утікає час, як вода з потока,
Ни вдержиш його, ни спіймеш руками.
Глядаєш вчора — було ще спокійно,
А нинька вже шлях засипаний днями.
Ой, часе, ти шпаркий, як вітер у полі,
Ни чекаєш нікого, ни просиш, ни ждеш.
Шо було дитинство? Лиш споминок в долі,
А юність, як цвіт, що давно вже не єсь.
Гадаєш си: "Завтра я жити начну!"
А завтра уж туй, і днини минають.
Житя — то як потік, шо йде в глубину,
А люди на ньому лиш хвилі лишають.
Не губи свої днини, бо час не стає,
Він тече, як потік, все далі і далі.
Минуле розтане, як слід на воді,
А майбутнє вже тягне в невідомі далі.
Автор: Сергій Довгополий
Днини, як хвилi
© Copyright: Хатерфорд, 2025
Свидетельство о публикации №125011904742
Свидетельство о публикации №125011904742
Рецензии