Она, как тот цветочек

   
  ВОНА САМА, ЯК ТА КВІТКА...

Духмя'ні квіти мене зачарували,
А біля них та дівчина, що я колись кохав.
Вона стояла і усміхалась,
Мов то сонечко, що з неба погляда.

Від несподіванки, заплющив свої очі...
Може це дівчина якась друга!?
Але це вона - її блакитні очі, чорні брови,
Стрункий стан, які я так палко обіймав і цілував.

Я стояв, як вкопаний - дивився,
Не міг очей від неї відірвать.
А вона, сама, як та квітка,
З квітами так гарно розмоляла,
Щиро щось їм розповіда.

Може про те, як ми кохались,
А потім, незрозуміло, чому ми роійшлись.
Тепер, як тільки я її побачив, знову полюбив,
Як це було недавно, як це було колись.

Моє серце затремтіло, коли побачив -
                повернулась у мій бік.
Подумав, може зараз скаже: "Дуже рада тебе бачить",
Але відразу її поглад з мене зник.

Блакитні ясні  її очі потемніли,
З червоних губ усмішка злетіла вмить.
Я зрозумів: мене їй бачить непрємно,
Як було приємно цілуватись нам колись.

Духм'яний аромат кудись подівся,
І сонечко світило вже не так.
Бо говорити дівчина не захотіла,
Налагодити, хоч якій контакт...
09.01.2025