І знову ранок… Тиша. Слава Богу!
Прокинулась. Мабуть, це – головне!
Душа готова знов до діалогу,
Сприймати світ, довкілля чарівне!
Життя триває! Значить, я потрібна
Живій природі, Всесвіту, Землі!
Можливо, понадміру я наївна,
Та віра в краще ще живе в мені.
Мені здається, я потрібна людям,
Моїм найкращим друзям і близьким!
Поезія звучить душі відлунням,
Коли веселим, а коли сумним.
Не знаю я, як день новий зустріне:
Чи втіху принесе, чи біль утрат,
Чи всадить без жалів жало зміїне,
Та я вже йду у життьовий театр.
Знову ранок
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125011805080
Свидетельство о публикации №125011805080
Рецензии