Незалежнiй

У цьому пеклі днів де одні лише нулі
цифрами по двісті по триста на сполох
Житниця в кого ще нас запулі
солдатів?
Солдат?

Боже збережи де світ де війна,
де чорнило – кров, а кров, як вода,
істина де брехнею залітної хвора.
О, так!
О, так!

Кожна людина - своє горе іспек,
кожен серця стук - ніби стукіт набат,
кожен голос із ампутантів-калек
у стократ!
У стократ!

Серце моє стогне від світу у війні,
де все народжене для обрубування кукси,
дев'ять грамів у серці де вистачить цілком
піти.
Піти.

Знову увійти в день новий кошмар
і почувши радіо брехливий приплив,
думати про хлопчаків серед вибухів і нар -
хто живий.
Хто живий.

Вотчина моя. Чому ти у вогні?
Хто тебе довів до розстрілу людей?
Де один герой, а другий раб ідей
лиходій.
Лиходій.

У цьому пеклі днів де одні лише нулі
Цифрами по двісті по триста в рознос
Вотчина в кого ще нас запулі?
Для доз.
Для доз.

Голос де живий під кутом гільйотин.
І де німота з чванливого рота.
І де двері надії для нас, буратин,
замкнена.
Замкнена.
15 января 2025



НЕЗАЛЕЖНОЙ
В этом аде дней где одни лишь нули
цифрами по двести по триста в набат
Родина в кого ещё нас запули
солдат?
Солдат?

Боже сохрани где мiръ где война,
где чернила - кровь, а кровь, как вода,
истина где ложью залётной больна.
О, да!
О, да!

Каждый человек - если он человек,
каждый сердца стук - будто стука набат,
каждый голос из ампутантов-калек
как ад!
Как ад!

Сердце моё стонет от мiра в войне,
где всё рождено для обрубка культи,
девять граммов в сердце где хватит вполне
уйти.
Уйти.

Снова просыпаться в дня новый кошмар
и листая сводок по живому пошив,
думать о мальчишках средь взрывов и нар -
кто жив.
Кто жив.

Родина моя. Отчего ты в огне?
Кто тебя довёл до расстрела судеб?
Где один герой, а второй раб втройне
потреб.
Потреб.

Голос где живой под углом гильотин.
И где немота из чванливого рта.
И где дверь надежды для нас, буратин,
заперта.
Заперта.

В этом аде дней где одни лишь нули
Цифрами по двести по триста в разнос
Родина в кого ещё нас запули?
Вопрос.
Вопрос.
16 января 2025