овсянка

билингва 2016




***
поки вона трахається з чоловіком, я
витягую новий вірш -
вівсянку з колючого дроту.
не смикайся, пташка,
дурний ти мій вірш.

на широких плечах я тобі приніс
зиму:
сонного гнома в джинсовому балахоні,
будинок із кінською щелепою.

кислий сморід із раковини,
і в каструлі відрубана голова борщу
повільно, як уві сні,
ворушить капустяним волоссям.
(твою мать, є щось пожерти?)

на кухні дзюрчить радіо -масло на сковороді,
смажать свіжі новини - військові втрати,
вірус, курс грошей. жінка розстібає блискавку
на моїй потилиці:
і засовує руку по лікоть у голову,
як у лисячу нору.

вологий ніс звіра, але я
її не слухаю: мої вуха
ховають кувалду, ковадло і молоток.
на задньому плані миготить дитина -
виділяється на тлі шпалер кролик.

я дивлюся у вікно на сонце - з силою,
з якою б'ють в обличчя.
а вона - обличчя в снігу - відбиток мармурової Венери,
передня рука підігнута, як лапа у собаки,
залишила мою потилицю в спокої.
розкинула ненависть віялом -
жерти захочеш, мене захочеш - повернешся.
вуха, м'язисті вуха чоловіка.

і світ стає невагомим -
захват дозрілого скандалу.
вона перетворюється перетворюється перетворюється
на валькірію,
на слизьку суку з фіолетовим манікюром.
щулить очі жирними штрихами вій.

так. я поет, і в мене чернеток
більше, ніж грошей.
більше, ніж віршів.
що, не подобається?

***
пока она трахается с мужем, я
вытаскиваю новое стихотворение -
овсянку из колючей проволоки.
не дергайся, птичка,
глупое ты мое стихотворение.

на широких плечах я тебе принес
зиму:
сонного гнома в джинсовом балахоне,
дом с лошадиной челюстью.

кислая вонь из раковины,
и в кастрюле отрубленная голова борща
медленно, как во сне,
шевелит капустными волосами.
(твою мать, есть еще что пожрать?)

на кухне журчит радио -масло на сковороде,
жарят свежие новости -военные потери,
вирус, курс денег. женщина расстегивает молнию
на моем затылке:
и засовывает руку по локоть в голову,
как в лисью нору.

влажный нос зверя, но я
ее не слушаю: мои уши
прячут кувалду, наковальню и молоток.
на заднем плане мелькает ребенок -
выделяется на фоне обоев кролик.

я смотрю в окно на солнце -с силой,
с которой бьют в лицо.
а она -лицо в снегу -оттиск мраморной Венеры,
передняя рука подогнута, как лапа у собаки,
оставила мой затылок в покое.
раскинула ненависть веером -
жрать захочешь, меня захочешь -повернешься.
уши, мускулистые уши мужа.

и мир становится невесомым -
упоение созревшего скандала.
она превращается превращается превращается
в валькирию,
в скользкую суку с фиолетовым маникюром.
щурит глаза жирными штрихами ресниц.

да. я поэт, и у меня черновиков
больше, чем денег.
больше, чем стихов.
что, не нравится?