Чи, Ти, Боженько мій, бачиш,
Вірність ту мою собачу -
Ніжності вона все шиє
Із тепла, що у душі є.
Мрячно. Холодно. І нині
Вимерзає павутиння.
Лячно. Боляче. Та землю
Я оцю - не відокремлю -
Мій маленький дім, мій острів -
Хай караюся я гостро,
Хай безжально, тупо, щемно -
Все ж кохання незнищенно!
Знову подивлюсь в свічадо:
" Чи Твоє я, Боже, чадо?"
Як. Твоє, чом біль вливаєш
Й знову істину ховаєш?!
Сонце - десь у закомірці...
Хрест мені невже по мірці!?
Мiй хрест
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2025
Свидетельство о публикации №125011702127
Свидетельство о публикации №125011702127
Рецензии