Закоцюрбле, задубіле на деревах в грудні листя...
І зриває їх безжально вітер з півночі імлистий...
Все зимові та печальні, незворотні грудня риси...
Та і мій не то повчальний чи втрачальний вирок- присуд?
Не минуле. Не майбутнє. Кожен день - як позачасся.
Намагаєшся у ньому відловити дрібку щастя.
Щогодини, щохвилини - все у серці штовханина...
І наввипередки з вітром не лечу у райську днину.
В вир - у казку у яскраву,
До метеликів чарівних-
Образи кудись пропали..
Ні метафор, ні порівнянь!?
Без метафор
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2025
Свидетельство о публикации №125011701955
Свидетельство о публикации №125011701955
Рецензии