Ти змалював химерну долю -
Лише не відаю пощо?
Затямила, що я - " ніщо",
Чекаю на благую волю.
Хтозна? У затінках космічних,
Можливо, Ти з своїх висот,
Смішних не бачиш тих істот,
Очікуючих рішень віче?
У побуті по вуха грузну,
Що смутком й болями просяк...
Скажи, мій Боже, що не так,
Аби я не втрачала глузду?
Ти заглядаєш в двір у кожен -
Я намагаюсь манівцем
Закінчити цей шлях кінцем -
То, може, допоможеш, Боже?
Сльозину знову вранці зроню
І, як на паперті, молю
Полегшити стезю мою -
Лиш біль прокапає в долоню!..
Неначе, Бог мене не слуха?
Неначе, відхиляє вухо?
Вiдхиля вухо
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2025
Свидетельство о публикации №125011701826
Свидетельство о публикации №125011701826
Рецензии
Буває, Вадюшо, що і відхиляє вухо та попускає скорботи. Одні , що заслужили, інші - в науку. З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 23.01.2025 14:12 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 23.01.2025 14:12 Заявить о нарушении