Тонесенькі, оголені скрізь віти,
Як павучки заплутані, в вікні...
Кущі, немов засніженії квіти,
Не додавали радості мені...
Вмостилась на паркані змерзла птиця...
Північний вітровище трохи вщух...
Я знала, що стогнати не годиться,
Та підупав мій посмутнілий дух.
Й мене давно ні дещиці не стало.
Я - вже ніщо. Відкрита нагота.
І так тепла, так ніжності замало -
Лише зима до себе пригорта.
Отож лежу й чекаю на хуртечу...
І жорна долі крутяться страшні -
Весь світ неначе впав мені на плечі,
І будні грудня тягнуться нудні...
Ось ці кущі - навік замерзлі квіти...
Ну, а мені? Як сірнику, згоріти?
Лише зима
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2025
Свидетельство о публикации №125011701614
Свидетельство о публикации №125011701614
Рецензии
Нехай би, дорогий Вадюшо! А в нього все ніжки підломлюються - та падає! З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 23.01.2025 14:23 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 23.01.2025 14:23 Заявить о нарушении