Не може час допомогти
Заходять в кут глухий.
В очах зникає співчуття,
А голос – кам’яний.
Зневіру вже не зцілить час,
Не знайдуться слова:
Не чує кривда жалю глас,
Не бачить сліз броня.
Міняють роки інтелект,
І настрій, і думки.
Ніхто ще не знайшов рецепт,
Як обійти кути.
Не тліє серце від розлук,
І погляд, як курай…
Душа не ловить кожний звук,
Не просить: “Пам’ятай!”
Не може час допомогти,
Коли в чуттях – стерня…
Життя розводить, як мости,
Байдужливі серця.
Свидетельство о публикации №125011700148