Наринула зненацька ностальгія
І спогади розбурхала в душі.
Життєві миті, мовби сновидіння,
У серці воскресили всі путі…
А може, меланхолію спинити,
Не дати їй торкнутися жадань?
Навіщо зайвий раз в душі будити
Те, що додасть непроханих страждань?
А що, як у житті невипадково
Трапляється нежданий епізод?
І ностальгія виникла раптово,
Щоб повести у дивний світ пригод?
А може, ностальгія – рай забутий,
Миттєвості щасливого життя?
Не завжди ж був отой воєнний лютий!
Були й солодкі мрії, почуття.
Ой, я не знаю! Зовсім розгубилась…
Чи просто ця розчуленість, чи знак?
Знов не засну!.. Душа хоч і втомилась,
Блукатиму в думках, немов варнак…
Наринула ностальгiя
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125011700139
Свидетельство о публикации №125011700139
Рецензии