Всі мої емоції шукають виходу,
За душею вічністю, за небом - проміжок.
Я кохаю серцем, але так тихо,
Що напевно навіть не чути зовсім.
Я свої емоції на тебе вимащу,
Ніби другу шкіру тобі в генетику.
Я тобою марю, та все пробілами,
Я тебе кохаю, та все скелетами.
Розчиняю шафу, і вечір ніжністю,
Звідти хлине теплими оберемками:
Я тобі підтверджу всі болі вірністю,
І моста збудую між континентами.
Всі мої емоції, як лист написаний:
За душею вічністю, за небом - проміжок.
Я кохаю серцем, але так тихо,
Що напевно навіть не чути зовсім.
20.09.2024
© Inna Омут, 2024
Не чути зовс1м
© Copyright: Инна Омут, 2025
Свидетельство о публикации №125011606790
Свидетельство о публикации №125011606790
Рецензии
