Кохання вже назад не повернути...
Було нам гарно вдвох, та є АЛЕ!
Чи мороком накрило нас отрути,
Чи мало місто чародійство зле?
Нам заздрили багато, пліткували...
Як з дьогтем лізли в наш медовий чан,
І загірчило полином... Вандали,
Ще й потім солі сипали до ран...
Зневірились, а потім жалкували...
Та час останній шанс зі смаком зжер...
У нас в обох родини є... Обрали
Самі собі, що маємо тепер.
Не витримало іспитів кохання,
Розбилося на дріб'язки, мов скло.
Запізно принесли свої зізнання,
Коли пішло в минуле, що було.
14.01.2025 р.
Кохання вже назад не повернути...
© Copyright: Татиана Максимова, 2025
Свидетельство о публикации №125011406533
Свидетельство о публикации №125011406533
Рецензии