Спогади пливуть, наче марево,
Губляться навік, ніби сни.
Бачимо тепер, скільки втрачено,
Не вернуть його, зви не зви…
Ми тоді жили нерозсудливо,
Без проблем, нужди і турбот.
Майбуття манило спокусливо,
Не лякав крутий поворот.
Будь-яких знегод не боялися,
Ні хвороб, ні мук, ні біди,
Вірили, кохали, втішалися,
У космічні мчали світи.
Про блаженство радісне мріяли,
Легко йшли вперед по життю.
В ті часи не знали, не відали,
Що біда була поблизу.
Розлетілись ми, наче пір’ячко,
По усій планеті Землі…
Те, що у фантазіях мріялось,
Загубилось десь у імлі..
Пливуть спогади
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125011403471
Свидетельство о публикации №125011403471
Рецензии