В наступний день

В наступний день — подяка за старання,
Ти заспокоїла сумління, воно чисте.
Плювати я хотів на намагання —
Як був, так і залишусь егоїстом!

Як можна все забути? Хочу знати.
Так довго і нестерпно сподівалась.
На що? Якщо спочатку жалість була катом,
Сказати все одразу на увазі малось.

Ненавиджу себе й тебе за ту розмову,
Бо раз в житті ти боляче збрехала.
Так звинуватити — хоч за рідну мову,
Можна, якщо ніколи й не відчувала.

Не те послання зараз ти читала,
Змоги сказати більше вже не маю.
Знову льодом обернулась вода тала,
Лише тепер назавжди відпускаю.

Через вірші, так звані, зараз каюсь.
О, як приємно лоскотати шрами.
Процесом роздумів і міркувань займаюсь,
Шибки порозбивав та цілі рами.

Якщо не розумієш, то й не треба.
Судити може кожен, знаю сам.
Якби в судді мені була потреба,
Довіра будь-кому, чи селам, чи містам.

Не друзі більше і не вороги,
Закоханість коханням охрестили.
Навіщо взагалі ми це робили?
Недоліки мої погано оцінили.

Якщо у долю віриш, побажаю
З тобою більше нам не зустрічатись.
Може, із часом іноді згадаю,
І колись, може, буду усміхатись.