Червневий ранок. на укр

Пломінь хмари, загущені листя, незрілість плодів,
щебетання птахів, холодок та зоря переможна
нас туди проводжають, де не знайдено зовсім слідів
і де їх переплетення  враз розібрати не можна.

Брунька в небо злітає, махаючи дивним крилом,
виростати весь час є у кожної гілочки вправність.
Літній ранок оцей – перший крок що б іти напролом
по життю, э для звершень  великих нездійснена здатність.

Глобус білими плямами манить і нам піднесе
і Антарктику з холодом дужим, з циклоном тривожним,
і кохання, яке пломенистий вогонь принесе,
й заповітне бажання, та збутися завжди спроможне.

Замість глобуса крутимо Землю руками, дозволено нам,
хто позбавлений пристрасті ніжній, величній, нестримній.
Як безмежний кохання пролити легко океан
в серці кожному світлий великий бурхливий весінній.


Від землі і води, теплих сонячних променів теж
зріти ягоді і неминуче на ґрунт відлітати.
Наша доля така ж: Землю в серці тримати і ще
нескінченно летячи вперед,
як до матері завжди,
назад до Землі повертати.