Я вірила в талан, у правду і добро,
У дружбу і у щастя жити в мирі!
Та стихло у душі довіри джерело,
Згоріли почуття в пекельнім вирі.
Я вірила в любов! Куди поділось все?
Розсипався будиночок піщаний.
У грудях знов пече! Замкнулося кільце.
Пройшовся по душі сусід незваний.
Як гірко від брехні, ненависті і зла,
Не вгамувати біль від слова кривди.
Виснажлива війна розтрощує життя,
Руйнує мальовничі краєвиди.
Здається, що в душі – туман і пустота,
Не знаю, чим заповнити безвихідь:
Чи починати все із чистого листа,
Чи уповати знов на Божу милість?..
Розсипався будиночок пiщаний
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125011002897
Свидетельство о публикации №125011002897
Рецензии