Ти тиша, що криє мелодію дня,
Твій сміх розцвітає, мов маки у полі.
Я думав, що серце не гріють слова,
Але ти – мій затишок, світла долоня.
Твої очі – безкрає озеро снів,
Де місячний промінь танцює із небом.
Я б вивчив би кожний з твоїх берегів,
Якщо це кохання, то з гарним сюжетом.
Я вірю що час, можна в мить зупинити,
Щоб бути з тобою, крізь простір життя.
Помилкою було б нам с тобою дружити,
Коли є кохання, коли є ти і я.
Автор: Сергій Довгополий
Маки
© Copyright: Хатерфорд, 2025
Свидетельство о публикации №125010907577
Свидетельство о публикации №125010907577
Рецензии