Світла історія
Промінчик якось попросив
зеленій бруньці на дубочку
потанцювати, і вона
до променю тягла листочки.
У шелест вітер склав слова,
що один одному казали.
Іскристу з промінцем росу
листочки зранку смакували.
Зеленим листям ліс почав,
у музику слова звертати.
Промінчик силу набирав,
час гілочкою бруньці стати.
В пекучу спеку, та в грозу
малеча – жолуді зростали,
і згодом осені крилом
вітри у світ їх розметали.
Закрили сонце купи хмар,
шалено холод засміявся.
Промінчик холоди здолав,
на листі золотом зостався.
Светлая история. на укр
© Copyright: Анатолий Миронов 3, 2025
Свидетельство о публикации №125010906558
Свидетельство о публикации №125010906558
Рецензии
