Милує осінь очі,
Погожі з ранку дні стоять...
Ось і холодні ночі...
Настали...
і зорі горять...
Ночі яркі, небо зоряне,
Все ж таки, благодать!
А у садку зачаровано
Тихо дерева стоять...
Їм ні до чого ці війни,
Що не дають нам жити...
Листя жовтіють осінні,
Падають щоб землю вкрити...
Тільки тому й милуватись...
Погане нехай зникає...
Краще б нам тільки знати,
Що нас найкраще чекає...
Хочеться спокою всім,
Жити і просто радіти...
І що б в садку стояв дім...
Щасливо жили в ньому діти...
Милуе осiнь очi...
© Copyright: Людмила Савицкая 2, 2025
Свидетельство о публикации №125010906089
Свидетельство о публикации №125010906089
Рецензии