Мій вечір наливався смутком,
І втраченістю, і незбутком.
В самітні мандри вирушала,
Стемнілу хату полишала...
Може, отам, між мрій, назовні
Казками вулиці всі повні?
Можна зухвало там збагнути
І радість болю, і покути?
Відіб'є дійсність щиро й радо
У небі місяця свічадо ..
І в дощовім, мінливім січні
Повстануть враз закони вічні:
Про те, як нам любити Бога,
І де усміхнена дорога
До Нього - в чудні райські кущі!? -
Та не дає збагнути Сущий!?
В мiнливiм сiчнi
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2025
Свидетельство о публикации №125010902679
Свидетельство о публикации №125010902679
Рецензии
Прекрасное стихотворение,но грустное Я очень рада, что ты пишешь такие красивые стихи в наши не очень поэтическое время
Обнимаю С теплом моей души Лера
Дана Ден3 14.01.2025 17:14 • Заявить о нарушении
Обнимаю С теплом моей души Лера
Дана Ден3 14.01.2025 17:14 • Заявить о нарушении
Дякую, люба Лєрочко, за відвідини сторінки та схвальний відгук душі! З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 23.01.2025 14:26 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 23.01.2025 14:26 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.