Життя жартує краще за усіх,
Скорботи й сміху в нього не відняти.
Перетворивши хлопців в дідусів,
Смерть вже готується останню пісню грати.
Ми вдячні їй за рани, сльози, шрами,
Котрі отримаєм в додаток до могил.
Доля примітила тебе одразу, маро,
Зрежисувала втрату людських сил.
Та все одно ти маєш бути вдячним
За цей відрізок довгого шляху.
Хтось плакав, коли було мрячно,
А ти радів часами на даху.
Той дах став тобі милим домом,
На ньому відчувався смак життя.
Лише тобі там чувся сміх і стогін,
Блукав в уявлених місцях до забуття.
Залишилось згадати це і попрощатись,
Лише на мить одну затримається жнець.
Аби був час із вітром домовлятись,
Той скаже всім: це гідний мій кінець.
Життя
© Copyright: Андрей Антохин, 2025
Свидетельство о публикации №125010901605
Свидетельство о публикации №125010901605
Рецензии
