Играла Скрипка для глухих. на украинском

Та скрипка,  грала в залі  для глухих…

Хтось, вигадати  свято, для «глухих»надумав:
На шталт тих карнавалів, що у світі є…
Глухим, подарувати скрипки спів - задумав,
Мистецтво, в душі їхні, донести своє!

Скрипач про все те знав, то міг, коли й з фальшивить:
Хто звірить ноти, хто їх знає арсенал…
Міг,  навіть не торкати струн, на милість -
Хто б все оте узрів, чи навіть розпізнав?

Але маестро все ж заграв, від всього серця:
Ті звуки чарівні, до болю, сколихнули світ…
Немов до «дару Божого», відкрилась дверця,
Й назовні вирвалася Музика, мистецтва плід!

Співала, плакала, кричала серцем - скрипка:
Картини й щирі образи, гуляли поруч, як круги…
Кохання й радість, горе й смуток (хрипко):
Там ліс та гори, й синє море, навкруги!

Весь зал мовчав, стискаючи свої долоні -
У когось, навіть покотилась по щоці сльоза…
Всі, й навіть тиша навкруги, були в полоні,
Бо кожен чув і бачив, ніби над собою «образа»!

Затихла музика, та наче з неба, грім скотився:
Бурхливі оплески і вигуки, заполонили зал…
Маестро не чекав, та навіть дуже розгубився -
Не знав, що кожен музику його, усю до ноти, по виразу обличчя, прочитав!


08 січня 2025 рік
Віталій Косенко