Пісня дощу
На мене чатували всі, кричали навіть: – “SOS!
А я в хмаринці-мами ріс, малюк був – водосмок.
Приласкували блискавки, грім пісні підбирав.
Закапав я "сліпим" дощем, а зливою постав.
Курйозні люди унизу, їх зрозуміти як?
Немає мене – лаються, а є – кричить усяк,
сміються , бігають під дах, і мокнуть – підрости.
Кричать, в калюжах стоячи, - "Лей, дощ, ще припусти!"
По крівлях, підвіконням, парасолькам добре б'ю,
для щастя землю щедру добросовісно поллю.
Були щоб фрукти-ягоди, змогло все дорости,
блукаю безперервно я, всіх хочу віднайти.
Ну, що ж ви розбігаєтесь, та зовсім я не злий,
хай літній, несподіваний, весь теплий, проливний.
Летить моя кваплива, стрімко падає вода
на райдугу, на радість, і відчуєш де ще.
Да!
Песня дождя. на укр
© Copyright: Анатолий Миронов 3, 2025
Свидетельство о публикации №125010803993
Свидетельство о публикации №125010803993
Рецензии