Післясмертя
Засихають дерева, рубаємо їх на дрова
і в багаття кидаємо – пломінь сильніше.
Так останки мої киньте псам на забаву скоріше,
курям кістки меліть, шкаралупа буде значно міцніша.
Є різниця хіба, чи то гниль моє тіло зжере,
чи то риби обгложут до кістки все м'ясо.
Як життя завершиться, то труп мій, благаю, мерщій
в землю, в море, вовкам. Хай зверью буде ласо.
А душа? Її в пекло не пустять, раніше згоріла,
попіл римами маже сторінки невміло;
дотліває надія, марно щиро бажала,
щоб летіли пісні до концертного залу.
Позникають рядки, загубившись в струмку часу злого,
якщо грошi відсутні – немає свободи для слова.
Послесмертие. на укр
© Copyright: Анатолий Миронов 3, 2025
Свидетельство о публикации №125010803946
Свидетельство о публикации №125010803946
Рецензии