Брэдбери с огнеметом

билингва 2016/25



***
мої чернетки - іржаві катамарани, -
я до вас ніколи не повернуся.
уже не торкнеться ваших педалей упевнена ступня,
а річка обміліла - дзеркальний обмилок чарівництва.
загострене військо очерету душить течію,
повільну, як пульс кашалота. а пам'ятаєш?
звивиста замшіла стежка тягнеться до річки;
ми - мурахи в плавках,
і нас обвив довгий клейкий язик мурахоїда,
втягує нас зі швидкістю щастя, сонячного дня.
ми окроплені безсмертям, як аерозольною сумішшю
від укусів комарів.
ніби карета мага в'їхала колесом у калюжу
і окропила нас,
зачарувала важливих сопляків
з надувним м'ячем і вудкою.
o безтурботний час чернеток.
лежиш у нічному полі як на спині чорного коня,
а над тобою тремтять зірки - оселедець у тенетах,
або спухає вогнями безіменний вечір.
собор у західних променях - кам'яний одновухий заєць,
залитий морквяним соком, згущується темрява,
повільне ковзання фар на дорозі - ковзанярі
розганяються, збільшуючись у розмірах;
руки, зімкнуті за попереками, поки не врізаються у тверду стіну,
і, граціозно перекинувшись, ковзають уже по небу,
розчиняючись у мошкарі фіолетових брижів.
чернетки людей, чернетки віршів.
помилки, які не горять. які шкода спалити.
і Бредбері з вогнеметом сидить на стільці
у порожній квартирі,
задумливо гортає пухку пачку,
формат А4.

***
мои черновики - ржавые катамараны, -
я к вам никогда не вернусь.
уже не коснется ваших педалей уверенная ступня,
а речка обмелела - зеркальный обмылок волшебства.
остроконечное войско камыша душит течение,
медленное, как пульс кашалота. а помнишь?
извилистая замшелая тропа тянется к реке;
мы - муравьи в плавках,
и нас обвил длинный клейкий язык муравьеда,
втягивает нас со скоростью счастья, солнечного дня.
мы обрызганы бессмертием, как аэрозольной смесью
от укусов комаров.
будто карета мага въехала колесом в лужу
и обрызгала нас,
зачаровала важных сопляков
с надувным мячом и удочкой.
о беззаботное время черновиков.
лежишь в ночном поле как на спине черного коня,
а над тобой дрожат звезды - сельдь в сетях,
или вспухает огнями безымянный вечер.
собор в закатных лучах - каменный одноухий заяц,
залитый морковным соком, сгущается темнота,
медленное скольжение фар на дороге - конькобежцы
разгоняются, увеличиваясь в размерах;
руки, сомкнутые за поясницами, пока не врезаются в твердую стену,
и, грациозно опрокинувшись, скользят уже по небу,
растворяясь в мошкаре фиолетовых зыбей.
черновики людей, черновики стихов.
ошибки, которые не горят. которые жаль сжечь.
и Брэдбери с огнеметом сидит на стуле
в пустой квартире,
задумчиво листает пухлую пачку,
формат А4.