Пізня осінь роздуває зерна пересохлих трав,
голову настудив вітер, з крони листя обідрав,
згодом землю забинтує, спати укладе зима.
Білю незліченних втрат згасанню сподіватися дарма.
Хай багачка обсипає сріблом дім доокола,
марно душу остудити намагається зима.
Сам собі я анітрохи не пробачив помилок,
ось тому тремтяче серце в жмені стиснув холодок .
Поздняя осень. на укр
© Copyright: Анатолий Миронов 3, 2025
Свидетельство о публикации №125010802854
Свидетельство о публикации №125010802854
Рецензии