У двір застрибнула весна, шльоп чоботи на ногу босу,
потоки легко їй плетуть занурену у річку косу.
То звідки музика звучить, танцює, є таланту сила,
прислухайся, вона струмками-струнами бриніла.
Виблискують калюжки-очі, махає хмарами-бровами,
у двір зустрітись вибігаю, щоб обійняти стан руками.
Регоче дівчина моя, така кумедно пустотлива,
напевно, збожеволів я, вона з весною річ єдина.
Здивовано моргає дім, як сонце проміж хмари б'ється,
то криється його крилом, то на всю пику засміється.
Занявкав у під'їзді кіт, і пес гарчить, кота друг вірний,
і я кричу «о-го-го-го», весь світ сьогодні божевільний.
Перше березня
© Copyright: Анатолий Миронов 3, 2025
Свидетельство о публикации №125010802767
Свидетельство о публикации №125010802767
Рецензии