Пам'ять
Вона весну зустріла ранком, я гість в день осені останній.
Вона в екстазі первоцвітів, рву хризантеми вже не ранні.
Зима і літо не зустрінуться, їх рок покладено так часом
ось так і ми не розстаємося, бо не були ніколи разом.
Вогонь давно від зірки зниклої іще на небозводі світиться.
Лечу на світло я нестримано, хоча незмога нам зустрітися.
Часу закрита шаллю довгою, дірок не має достеменно,
летить по зраненої пам'яті негаснучий світ нескінченно.
Память. на укр
© Copyright: Анатолий Миронов 3, 2025
Свидетельство о публикации №125010802704
Свидетельство о публикации №125010802704
Рецензии