Осенний романс. на укр

Осінній романс

Не збереже тепло вода, хоч день на плюс, і сонце світить.
Трава зелена, де не де, неначе пам’ять в літо мітить.
Гілки скидають шати геть, і неминучим, та безгрішним
лист доторкнувся до землі, як ніби поцілунком ніжним.

Все холодніший вітер дме, калюжу ніч заледеніла
природи вільнодумство нас турбує і заворожило.
Зжирає без жалю усе вогонь осіннього розбою.
”Зізнайся осінь через що чарівно зараз із тобою.„

”Не криючись все відповім, будь хто відчує незалежно –
вирує пристрасть навесні, в моїй порі любов безмежна.
Ну й що с того що дощ летить, то сльози радості полились.
Приходжу в будь яке життя,  щоб щастя дні не припинились.„

Осінній романс 2

Нема в воді тепла, хоч день іще на плюс,
трави зелений шмат – слід літнього блаженства.
Вже листя прагне геть, торкається землі,
як поцілунками осіннього шаленства.

Дме вітер крижаний, калюжі-дзеркала,
гульба природи нас тривожить ворожбою.
"Розбій навкіл твориш. ти осінь, повідом,
ось чому зараз нам так добре із тобою?„

“Відвіт такий простий, є пристрасть навесні,
прийшла моя пора, а в ній любов безмірна.
ну що, що дощ іде, то радість сльози ллє,
багато щастя днів, зі мною, неодмінно.„