Осенние будни. на укр

Осінні будні

В самий коханий оранжево-жовтий наряд захотіла,
осінь дерева вдягнути в новеньке раділа,
та тріпотіли, і сохли, і мокли вдяганки,
падають, падають листя вже без сподіванки.

Може не листя, а ноти дерева і сонце ростили,
музику шелесту дивну в казках закінчили.
Хай цім творінням судилося не уціліти,
знову весна неодмінно спроможеться все повторити.

Сонце ліниве мов порвану книжку читає,
вітер у сторони різні азартно гортає,
топче безжурно дитина сторінки розкішні,
в безлічі купи шукає обличчя потішні.

На парасольках дощем розставляє густі проза точки.
Двоє біжать, та поезії ловлять шматочки.
З гілок сторінки розносяться всюди по світу,
той книгозбір всі читають захоплено без алфавіту.

Двірники, прямо під вікнами, ліплять палаючи здоби,
дим і вогонь, дітвора навкруги наче здобі оздоби.
В вогнищах цих є відсутність хорошого зовсім.
Як же люблю час цей радісний, втішливий – осінь.