Ода книжковій шафі
Шафа у кутку стоїть, та весь час мене чекає,
шафа мій найліпший друг, ця істота душу має.
Полці вигнулись від книг, кожен том її зістарив,
тільки я не змилувався, антресолі взяв, поставив.
У круїз навколо кулі статус мій не дозволяє,
шафа – втіха повсякденна, цілий світ в собі вміщає.
Вояжуємо удвох, хоч стара, та непосида,
знову повела мене по планеті (без обіду).
З нею як почну розмову, зупинитися не можу,
звично радо поспішає надавати книжку кожну.
Не приборкати цю пристрасть, щиро вражень, знань бажає,
їй моє бажання – більше книг товстих хай ще придбає!
Ода книжному шкафу. на укр
© Copyright: Анатолий Миронов 3, 2025
Свидетельство о публикации №125010802343
Свидетельство о публикации №125010802343
Рецензии
