Коли ступаєш в світ із мрій, то шлях лежить крізь терни,
І кожен день – то бій і злість, то рани, то натхнення.
Ти сам собі коваль буття, ти сам собі й суддя,
Але ж повір: той шлях тернистий вартий, як життя.
Я бачив зорі у пітьмі, що падали додолу,
Я чув, як люди йдуть на сміх, зазнавши болю й мору.
Та хтось стояв, а хтось ламався, падав на коліна,
Бо хтось живе, лиш димом ставши, а хтось живе у дії.
І хай там хто кричить: "Ти впав, ти більше вже не зможеш",
Ти встань, стискай у жменях вітер і кричи: "Я зможу!"
Життя — не пісня без турбот, життя — це океани,
Де хвиля б’є, та й не питає, чи ти з вітрилом встанеш.
Тож йди, не згинайся ніде, бо істина проста:
Хто жив за правду, той за неї йтиме до кінця.
А всі, хто втратить віру, зникнуть, мов пил у воді.
Тримай своє — і стане світ твоїм, лише потрібно йти!
Автор: Сергій Довгополий
Шлях
© Copyright: Хатерфорд, 2025
Свидетельство о публикации №125010707914
Свидетельство о публикации №125010707914
Рецензии