Ненастье. на укр

Негода

Зграя над полем зарослим незораним тішиться.
Вітер співає, без болю гілками калічиться,
плату зриває, багатства жбурляє віками.
Ах, золота, всіх цінніша валюта, лежить під ногами.

Хмара землі повіряє тривалі історії,
промені сонця, то спроби тепла мораторію.
Що за пора, весь пейзаж у природі змінила.
Ах, мою голову ніби в ковили у степ заманила.

Камінь з душі, життя струмом нікуди не зноситься,
голос коханий, не відаю, звідки доноситься;
клени на пошук відправлять в політ вертольоти.
Ах, передзвоном тріщать по калюжах крижинок нальоти.

Дні немов звірі зникають по норах розлючені.
Думка до тебе веде через знаки покручені.
Краплями кров поповзла по заграві картині.
Ах, чом заплутався крик мій в липкому років павутинні.

Теплі часи пророкують уперто фенологи,
космос проб'є зорепадом розпливчаті пологи.
Ніччю не сплю та відвіт на світанку чекаю.
Ах, в осінь – літа спокуту тривожно щодня поринаю.