Натхнення
Обриваються звуки раптово,
тишу знов розриває рояль.
Несподівано серце торкнула
із акордів ажурних вуаль.
Б'ється справним тепер метрономом,
тож у серці зникає біда.
І не бачу я рук музиканта,
а в пустелі вирує вода.
Розростаються крони мелодій.
Садять руки зі звуків сади:
низькі в лівій – вологе коріння,
голосні в іншій – квіти, гілки.
Зникло літо і осінь красуня,
розплавляє морози весна.
Звуки музики – всесвіту відгук,
віртуозу підвладна вона.
Піаніст птиці лагідно пестить
чорно-білі розкриті крила,
і вона мене вниз опускає,
знову стрімко до хмар понесла.
Мить мовчить – зупинилися пальці
і негайно по клавішах мчать.
Почуття мої форте вирують,
навіть в паузі ноти звучать.
Хоч давно зал принишклий покинув,
до удачі всього нічого,
музикант вговорив – можу бути
композитором щастя свого.
Вдохновение. на укр
© Copyright: Анатолий Миронов 3, 2025
Свидетельство о публикации №125010705116
Свидетельство о публикации №125010705116
Рецензии