На нашей улице. на укр
. Хто сказав що день похмурий , гамір діток – звук музичний, двірник вулицю мете, дуже він оптимістичний, листя, папірці, сміття, осторонь все прибирає, вітер взяв все розметав, чи його хто покарає.
Дід на лавочку присів, поруч дерево велике, двоє ціх багато знають, бачили велике лихо. Зараз час який іде, часом теж лихим назветься, на страждальниці Землі здавна вже таке ведеться.
Загули швидкі вітри, у пилу, бач, крапель німби. листя з дерева летять, шелестять, шепочуть ніби, їх слова перетворили швидко біль на небилицю. Сонця більше ніж на небі є на кроні ярких лицях.
Причвалала хмара вже, громи катяться сердиті, ось і свита приліпилась, всі такі ж несамовиті. Проколола чрево їй блискавка, злякала хвацько, демонструючи навколо — грізна зброя я, не цяцька.
На самому дощ початку, з парасолькою йде дама, все сильніша і сильніша крапельок бурхлива гама.
Ці калюжі не моря, тож дитя не постраждає, марно мати малюка шльопати не допускає. У цю воду забрести – невелике тренування, океани переплисти буде дійшлому придбання.
Хоч радіють навкруги діареї хмар могутніх , під дахи всі повбігали і не бачимо присутніх.
Свидетельство о публикации №125010704424