Что ж ты их так долго терпел?

Приведи же меня в мой город, который остался моим.
К его высоким башням среди теплых еще руин.
К его полуночным рынкам. Все ж,
я знаю, я верю, что ты меня приведешь.

Когда я вернусь туда, откуда бежал налегке,
когда камень подыму с брусчатки и спрячу его в руке,
когда зайду в свой дом, усталый, как от посевной,
я скажу тебе легко и тихо, как всегда говорил с тобой:

Что ж ты их так долго терпел, отчего так берег?
Почему вообще позволил ступить на мой порог?
Я чувствую, как они твердеют в земле, холодеют на дне.
Ты хорошо начал эту печальную жатву, а кончать ее мне.

Пока я был в изгнании, что они сделали с домом моим?
Объясни, почему ты это позволил им?
Почему помог ключи подобрать к моим дверям?
Как тебе с этим живется, как спится тебе по ночам?

Может, ты тоже с ними сидел за моим столом?
Моим смехом смеялся, говорил моим языком?
Теплом моим грелся, мой воздух вдыхал?
Может, обо мне даже думал, но виду не подавал?

Я долго буду стоять на пороге, собираясь с силами, чтоб войти.
Меня никто не увидит средь ночи и темноты.
Но я  каждый намек твой запомнил, каждый твой знак.
Мир никогда не будет таким как был. Пусть будет так.

Что ж ты так долго молчал, пока совершалось зло?
Ты знаешь сам - без тебя оно бы не проросло.
Ты знаешь сам, все было, потому что рядом был ты.
Мне кажется, ты что-то потерял и не можешь теперь найти.

Что ж ты их так долго терпел, отчего так берег?
Почему вообще позволил ступить на мой порог?
Я чувствую, как они твердеют в земле, холодеют на дне.
Ты хорошо начал эту печальную жатву, а кончать ее мне.

с украинского перевел А.Пустогаров

Чому ти їх так довго терпів?

Приведи мене до мого міста, яке лишилось моїм.
До його ще надійних брам, ще теплих руїн,
до його опівнічних ринків і високих веж.
Я ж знаю, що ти мене приведеш, вірю, що приведеш.

Коли я повернусь туди, звідки колись тікав,
коли підійму камінь з бруківки і сховаю його в рукав,
коли зайду у свій дім, втомлений, мов по сівбі,
я скажу тобі тихо і легко, так як завжди говорив тобі:

Приспів:
Чому ти їх так довго терпів, чому так беріг?
Чому ти їм взагалі дозволив ступити на мій поріг?
Я чую як вони тверднуть у ґрунті, як холонуть на дні.
Ти добре почав ці печальні жнива, а ось завершувати їх мені.

Другий куплет:

Що вони тут робили, доки я був у вигнанні?
Поясни мені, чому ти їм це дозволив, поясни мені.
Це ж ти допоміг їм одного разу підібрати до міста ключі.
Тож як тобі з цим живеться, як тобі спиться вночі?

Може ти теж сидів із ними за моїм столом?
Дихав моїм повітрям, грівся моїм теплом,
говорив моєю мовою, сміявся сміхом моїм,
може, навіть думав про мене, нічого не кажучи їм.

Приспів:

Чому ти їх так довго терпів, чому так беріг?
Чому ти їм взагалі дозволив ступити на мій поріг?
Я чую як вони тверднуть у ґрунті, як холонуть на дні.
Ти добре почав ці печальні жнива, а ось завершувати їх мені.


Третій куплет:
Я довго стоятиму на порозі, не маючи сил увійти.
Мене ніхто не зможе розгледіти між ночі і темноти.
Але я запам’ятав кожен твій натяк і кожен знак.
Світ ніколи не буде таким як був, і хай буде так.

Приспів:

Чому ти так уперто мовчав, доки чинилося зло?
Ти ж знаєш сам, що без тебе тут нічого б і не було.
Ти ж знаєш сам, що все було тому шо поруч був ти.
Мені здається, ти щось загубив і сам не можеш тепер знайти.

Чому ти їх так довго терпів, чому так беріг?
Чому ти їм взагалі дозволив ступити на мій поріг?
Я чую як вони тверднуть у ґрунті, як холонуть на дні.
Ти добре почав ці печальні жнива, а ось завершувати їх мені.